 Стаття 1 Закону України «Про
забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» (набрав чинність з
01.01.2009) визначає перелік громадян, на яких поширюється дія зазначеного закону.
Разом з тим, друга частина цієї статті визначає
перелік громадян, на яких дія цього закону не поширюється, а саме: Цей Закон не поширюється
на громадян, які проживають у гуртожитках, призначених для тимчасового
проживання у зв'язку з навчанням, перенавчанням чи підвищенням кваліфікації у
навчальних закладах та у зв'язку з роботою (службою) за контрактом; осіб, які мешкають
у гуртожитку без законних підстав (без офіційної реєстрації місця проживання); громадян,
які проживають у спеціальних гуртожитках, призначених для тимчасового проживання
осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі і
потребують поліпшення житлових умов, або жила площа яких тимчасово заселена, або
повернути колишнє жиле приміщення яким немає можливості; на військовослужбовців,
працівників Збройних Сил України та Міністерства внутрішніх справ України, які
проживають у гуртожитках; а також на осіб, які потребують медичної допомоги у зв'язку
із захворюванням на туберкульоз; на осіб, які проживають у гуртожитках, що мають
статус соціальних на момент набрання чинності цим Законом. Третя частина статті визначає
перелік гуртожитків, на які поширюється дія закону, та окремо визначає
наступне: … крім гуртожитків,
що знаходяться на балансі військових частин, закладів, установ та організацій Збройних
Сил України та Міністерства внутрішніх справ України. Керівники
учбових закладів, посилаючись на другу частину статті, вважають, що житлові
приміщення у «студентських» гуртожитках приватизації не підлягають. Хочу
зауважити, що це суперечить змісту та духу Закону та Конституційним правам
громадян. На
підтвердження цього наведу наступне: Міністерством
ЖКГ України для усунення певних протиріч був підготовлений законопроект «Про
внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України щодо
забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» (реєстраційний №
5074). У
зазначеному законопроекті з метою усунення різного тлумачення частини 2 статті
1 була запропонована наступна редакція: Сфера дії цього Закону
поширюється на гуртожитки, які є об'єктами права державної чи комунальної
власності, крім гуртожитків, що перебувають на балансі військових частин,
закладів, установ та організацій Збройних Сил України інших військових формувань, утворених відповідно до закону, та
Міністерства внутрішніх справ України, та навчальних закладів. Зазначений
законопроект був опрацьований Головним науково-експертним управлінням апарату
Верховної ради України, яке зробило наступний висновок щодо зазначеної норми, а
саме: Головне управління не
підтримує норму, згідно з якою пропонується скасування поширення дії цього Закону на гуртожитки навчальних
закладів, в яких проживають працівники цих закладів, що пропонується частиною 3
нової редакції ст. 11 «Сфера застосування закону». Вважаємо, що ця
зміна не відповідає частині 3 ст. 22 Конституції України, згідно з якою при
внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу
існуючих прав та свобод, оскільки вказані особи позбавляються права на
приватизації жилих приміщень у гуртожитках, де вони проживають. Таким
чином, ті громадяни, які мешкають у гуртожитках навчальних закладів, та не є
студентами, аспірантами, слухачами курсів з підвищення кваліфікації, мають
право на приватизацію займаного житла за умов, визначених частино першою статті
1 Закону. У зв’язку з
цим виникає певна проблема суто технічного характеру. Органи приватизації
(відділи) не можуть здійснювати приватизацію житлових приміщень у відомчих
гуртожитках. Тому
навчальні заклади повинні самостійно укласти договори на оформлення прав
власності таким мешканцям з господарюючими суб’єктами, які мають на це право.
А вы повінні цього вимагати, може посилатись на текст даного матеріалу.
| 
